Значення
-
І́КЛО, а, сер.
-
1. Гострий, довгий, конічної форми зуб у деяких ссавців (хижих звірів, кабанів, моржів тощо), що стирчить назовні з рота й слугує для нападу та захисту. Вовк вишкірив ікла.
-
2. перен., розм. Те саме, що зуб (у людини), особливо передній або гострий. Усміхнувся, показавши білі ікла.
-
3. спец. Гострий виступ, шип або частина деталі, що нагадує такий зуб (наприклад, у деяких інструментах, механізмах). Ікла борони.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ікло, р. ікла, д. іклу, з. ікло, о. іклом, м. іклі, к. ікло
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘ікло’ походить від праслов’янського *kъlъ, що означало ‘ікло’ або ‘клик’. Воно споріднене з дієсловом *kolti (‘колоти’), оскільки ікла використовували для проколювання або розколювання. Початкове ‘і’ з’явилося у східнослов’янських мовах після занепаду редукованого голосного. Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах: російське ‘клык’, польське ‘kieł’, чеське ‘kel’ тощо. Також існує зв’язок з литовським ‘kulti’ (‘молотити, бити’).