мовчати

[moʋt͡ʃɑtɪ] Дієслово

Буква:М

Значення

Не видавати жодних звуків голосом, не говорити, залишатися безмовним.
Не висловлювати своєї думки, позиції, почуттів з якогось приводу; утримуватися від висловлювань, залишати щось нерозказаним.
Не подавати відомостей про себе, не давати про себе знати (наприклад, не відповідати на листи, дзвінки).
Не видавати звуків, не працювати (про механізми, прилади тощо).
Бути спокійним, не виявляти ознак активності, існування (про природу, навколишнє середовище).

Граматичні форми:

я мовчу, ти мовчиш, він мовчить, ми мовчимо, ви мовчите, вони мовчать

— Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба.
Я знаю все, так наче там була.
В ту ніч вона сама його до себе,
розпутниця, обманом затягла.

— Ліна Костенко
чи ж хтось почув твій клятий дар? —
що навіть вірний очерет — і той у відповідь
мовчить.

— Іван Малкович
Ніч протовпиться, як п’яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.

— Василь Стус
Вона ні слова не сказала праву.
Стоїть. Мовчить. І дивиться. І все.

— Ліна Костенко