1. Покривати кіптявою, сажею або димом, робити чорним від кіптяви.
2. (переносно) Забруднювати, псувати щось, робити менш чистим або якісним.
3. (діал.) Починати коптити (м’ясо, рибу тощо) з метою консервації або для надання особливого смаку.
-
закопчування
Процес накопичення кіптяви, сажі або інших продуктів неповного згоряння на поверхні предметів, стін, стелі тощо.
Результат цього процесу — шар кіптяви; закопченість.
У технічних контекстах — утворення твердих вуглецевих відкладень (нагару) на деталях двигунів, теплообмінних апаратах тощо внаслідок термічного розкладу палива або мастила.
-
закопченість
1. Властивість закопченого, стан чогось, що покрито кіптю; наявність кіптяви, сажі на поверхні.
2. Переносно — похмурість, темрява, затьмарений вигляд (наприклад, про простір або колорит картини).
-
закопчений
1. Покритий кіптявою, сажею або димом; потемнілий від коптіння.
2. (переносно) Потьмянілий, набувший темного, похмурого відтінку (про колір, поверхню тощо).
3. (переносно) Похмурий, сумний, навіяний важкими переживаннями (про вираз обличчя, погляд).
-
закопуватися
1. Зариватися, занурюватися в щось сипке, пухке (у землю, пісок, сніг тощо).
2. Перен. Занурюватися в якусь діяльність, заняття або стан, відгороджуючись від зовнішнього світу; заглиблюватися.
3. Розм. Ховатися, засідати десь надовго, залишаючись непоміченим.
-
закопувати
1. Закривати землею, засипати грунтом; ховати щось у землю.
2. Перен. Приховувати, робити непомітним, забувати (про ідеї, знання, талант тощо).
3. Розм. Завдавати поразки, перемагати когось у суперництві, змаганні.
-
закопування
1. Дія за значенням дієслова “закопувати” — поміщення чогось у землю з наступним засипанням ґрунтом.
2. (у археології, антропології) Ритуальне або поховальне поміщення тіла, кістяка, решток або певних предметів у землю; інгумація.
3. (у техніці, будівництві) Процес засипання чогось ґрунтом після монтажу, укладання (наприклад, труб, кабелів, фундаменту).
-
закопуваний
1. Який підлягає закопуванню, призначений для закопування (про предмети, відходи тощо).
2. У техніці та будівництві: такий, що монтується або встановлюється шляхом закопування в ґрунт (про конструкції, комунікації).
-
закоптітися
1. Покритися кіптявою, стати чорним від сажі (про предмети, поверхні).
2. Стати темним, набути темного відтінку від впливу диму або кіптяви (про щось, що не було чорним).
3. Перен. стати похмурим, насупленим, понурим (про вираз обличчя, настрій).
-
закоптіти
1. Покритися кіптявою, стати чорним від сажі або диму.
2. Стати темним, похмурим, набути кольору кіптяви (про небо, обрій тощо).
3. Перен. Стати похмурим, насупитися (про вигляд обличчя, погляд).