1. Укоренитися, міцно закріпитися в ґрунті (про рослини).
2. Перен. Міцно утвердитися, стати звичним, незмінним (про звички, звичаї, погляди тощо).
-
закоренілість
1. Властивість за коренілого; стан того, що глибоко вкоренилося, стало стійким, незмінним.
2. Консерватизм, косність у поглядах, звичках або способі життя; опір змінам.
-
закоренілий
1. Який глибоко вкоренився, став невід’ємною властивістю, звичкою або переконанням, від якого важко відмовитися.
2. Який триває дуже довго, став постійним або хронічним (про негативні явища, звички, вади тощо).
3. Застаріле: Який пустив глибоке коріння, міцно вкорінився (про рослину).
-
закоренитися
1. Міцно вкоренитися, пустити глибоке коріння (про рослини).
2. Перен. Надовго, міцно утвердитися, стати звичним, поширеним (про звичаї, явища, погляди тощо).
-
закордоння
1. Країни, що розташовані за межами певної держави; іноземні держави в цілому.
2. Територія або простір за державним кордоном; зарубіжжя.
-
закордонниця
1. Жінка, яка проживає за кордоном, перебуває за межами своєї країни; іноземка.
2. Жінка, яка працює у сфері міжнародних відносин, займається справами, пов’язаними з іноземними державами (наприклад, дипломат, співробітниця зовнішньополітичної служби).
3. (У спорті) Жінка-спортсменка, яка виступає за іноземний клуб або збірну країни.
-
закордонник
1. Особа, яка проживає за кордоном, перебуває за межами своєї країни; іноземець, чужинець.
2. Той, хто приїхав із-за кордону, іноземець (у розмові мешканців певної країни).
3. Заст. Той, хто перейшов кордон, порушивши державні закони; контрабандист.
-
закордонний
1. Який знаходиться за кордоном, за межами певної держави; іноземний, чужоземний.
2. Який стосується інших держав, зв’язків з ними; пов’язаний з діяльністю за межами своєї країни.
3. Який походить з-за кордону, створений або вироблений в іншій країні; імпортний.
-
закордон
1. Країни, що лежать за межами певної держави; іноземні держави в цілому.
2. Державний кордон як лінія розмежування територій різних країн.
-
закопчуватися
1. Ставати коптким, покриватися кіптявою або сажею внаслідок горіння з недостатнім доступом кисню.
2. (переносно) Ставати темним, похмурим, набувати сумного або суворого вигляду (про обличчя, погляд тощо).