Словник Української Мови
1. Технічний термін, що означає з’єднання (замикання) двох точок електричного кола провідником з дуже малим опором, що призводить до різкого збільшення сили струму; коротке замикання.
2. У переносному значенні — несподіване, різке припинення, переривання якогось процесу, дії або стану; зупинка, зрив.
1. Техн. Про електричний ланцюг, пристрій або з’єднання, в якому відбулося змикання, контакт між точками з різним електричним потенціалом, що призводить до аномального протікання струму.
2. Перен., розм. Про людину: обмеженого розуму, що нездатна до глибокого мислення або розуміння; придуркуватий.
1. У сполученні “закоротко” (від “за” + “коротко”) — технічний термін, що означає стан або дію, при якій електричний ланцюг замкнуто без навантаження, що призводить до надмірного струму; коротке замикання.
2. У переносному значенні: дуже коротко, стисло, узагальнено, без деталей (використовується переважно в розмовній мові).
1. Дуже короткий, надто короткий; такий, що не відповідає потрібній, бажаній або нормативній довжині, тривалості або розміру.
2. (переносно) Недостатній, обмежений, нездатний охопити або задовольнити потреби (про час, строк, можливості тощо).
1. (техн.) Про електричний коло або пристрій: замкнутися накоротко, утворити коротке замикання.
2. (перен., розм.) Про людину: раптово припинити діяльність, функціонування; зупинитися, зламатися (часто через стрес, перевантаження).
3. (перен., розм.) Швидко та несподівано заснути, відключитися від втоми.
1. Техн. Навмисно з’єднати два контакти або ділянки електричного кола з метою створення короткого замикання, що призводить до відключення струму або спрацьовування захисту.
2. Розм., перен. Різко перервати, зупинити якийсь процес, дію, розмову або подальший розвиток подій.
3. Розм., перен. Швидко та несподівано вжити алкогольний напій (зазвичай міцний).
Закоркуватися — (розм.) закритися, замкнутися, сховатися десь, уникаючи контактів з кимось або чимось; закутуватися, загортатися.
1. (спец.) У виробництві ковбасних виробів: закрити (зашити) корку — отвір у кишці, наповненій фаршем.
2. (перен., розм.) Щільно закрити, запечатати, закупорити щось.
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “закоркувати” — закривати, затикати отвір чимось, затуляти.
2. (перен., рідк.) Перешкоджання, блокування процесу або дії; створення перепони.
1. Стосовний до Закоркового, пов’язаний із ним (від власної назви Закорковий).
2. Належний до Закоркового, властивий йому.