закорочення

[zɑkorot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Технічний термін, що означає з’єднання (замикання) двох точок електричного кола провідником з дуже малим опором, що призводить до різкого збільшення сили струму; коротке замикання.

  2. У переносному значенні — несподіване, різке припинення, переривання якогось процесу, дії або стану; зупинка, зрив.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. закорочення, р. закорочення, д. закороченню, з. закорочення, о. закороченням, м. закороченні, к. закорочення

Більше записів