• закорковувачка

    Закорковувачка — спеціальний пристрій або інструмент для закріплення корків (пробок) у пляшках, зокрема при розливі вина, олії, оцту тощо.

    Закорковувачка — машина або механізм на виробництві, призначений для автоматичного закупорювання тари корками.

  • закорковувач

    Закорковувач — пристрій або інструмент для закупорювання пляшок, банок тощо корком, а також для вставки корків у горловини посудин.

  • закорковуватися

    1. (про пляшку, посудину) Щільно закриватися корком, ставати закупореним.

    2. (переносно, розмовне) Ставати замкнутим, відокремленим від зовнішнього світу, втрачати зв’язок із оточенням; замикатися в собі.

  • закорковувати

    1. Щільно закривати, закупорювати пробкою (посудину, пляшку тощо).

    2. Перен. Зачиняти, замуровувати, робити непрохідним (отвір, вхід).

  • закорковування

    1. Процес або дія за значенням дієслова “закорковувати” — щільно закривати пробкою, закупорювати.

    2. (у техніці, промисловості) Технологічна операція герметичного закриття тари (зокрема, пляшок) за допомогою корків, пробок або інших заглушок.

  • закорковуваний

    1. (про посудину) Такий, що можна закрити корком, призначений для закорковування.

    2. (перен., розм.) Такий, що його можна легко закрити, заблокувати або зробити герметичним.

  • закорковувальний

    1. Призначений для закорковування, тобто для закупорювання пляшок, посудин тощо корками.

    2. Стосований до процесу закупорювання корками або до обладнання, що для цього використовується.

  • закоркований

    1. (про людину) Такий, що має закорки — широкі, міцні плечі та шию; плечистий, кремезної статури.

    2. (переносно, розм.) Міцний, дужий, могутньої будови (про тварину або предмет).

  • закоришматися

    1. (про рослини) Утворити коришма́т — щільне переплетіння коріння, стебел або гілок; перетворитися на густу, важкопрохідну масу.

    2. (переносно, розмовне) Заплутатися, ускладнитися через нагромадження деталей, суперечностей або через безлад (часто про думки, справи, ситуації).

  • закоренітися

    1. Укоренитися, міцно закріпитися в ґрунті (про рослини).

    2. Перен. Міцно утвердитися, стати звичним, незмінним (про звички, звичаї, погляди тощо).