1. (розм.) Почати копилити, стати копилити; набрати, накопичити грошей або інших матеріальних цінностей.
2. (перен., розм.) Зібрати, накопичити якісь знання, відомості, враження тощо.
-
закопилений
1. Який має форму копили, нагадує копилу (гостру, конусоподібну вершину гори або скелі).
2. Утворений у результаті копилення, нагромадження; накопичений.
-
закоперщик
Закоперщик — власна назва, псевдонім українського письменника, публіциста та громадського діяча Івана Франка, який він використовував у період 1876–1878 років, зокрема для публікацій у журналі «Друг».
Закоперщик — власна назва, псевдонім українського письменника, громадського діяча та перекладача Олександра Кониського, який він вживав у 1870-х роках.
-
закопатися
1. Заритися, зануритися в щось сипке, рідке, м’яке (у землю, пісок, сніг тощо).
2. Перен. Зануритися в якусь справу, захопитися нею повністю, відгородитися від зовнішнього світу.
3. Розм. Заснути глибоким сном.
-
закопати
1. Помістити щось у викопану яму, засипати землею, поховати в землі.
2. Приховати, сховати щось, заривши в землю (часто з метою збереження).
3. Перен. Присвятити себе комусь або чомусь, віддати всі сили, опинитися в стані повної відданості (часто з відтінком негативного значення).
-
закопаний
1. Такий, що знаходиться під шаром землі, ґрунту або іншого сипкого матеріалу, будучи засипаним ним; заритий.
2. (Перен.) Такий, що прихований, захований від очей, затаєний (про почуття, думки, знання тощо).
3. (У спеціальних термінах) Розташований у ґрунті, призначений для функціонування під землею (наприклад, про комунікації, споруди).
-
закопанець
1. Мешканець міста Закопане (Польща), особливо представник народності гуралів — етнографічної групи польського населення в Татрах.
2. У переносному значенні — людина, яка багато часу проводить у горах, захоплюється гірським туризмом або альпінізмом, часто асоціюється зі знавцем та любителем Карпат.
-
закопане
1. Таке, що було закопане в землю, засипане ґрунтом або піском.
2. (у спеціальному вживанні) Назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
-
законятися
1. (розм.) Затриматися, забаритися де-небудь, витрачаючи час на щось несуттєве або марне; загулятися, забавитися.
2. (рідк.) Заснути, дрімати; перебувати у стані дрімоти або легкого сну.
-
законюватися
1. (розм.) Набувати властивостей, характерних для закону; ставати обов’язковою нормою, правилом.
2. (перен., розм.) Ставати жорстким, непохитним, набувати ознак невідворотності, подібно до дії закону (про явища, процеси, ставлення).