1. (розм.) Набувати властивостей, характерних для закону; ставати обов’язковою нормою, правилом.
2. (перен., розм.) Ставати жорстким, непохитним, набувати ознак невідворотності, подібно до дії закону (про явища, процеси, ставлення).
законюватися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |