1. Покритий кіптявою, сажею або димом; потемнілий від коптіння.
2. (переносно) Потьмянілий, набувший темного, похмурого відтінку (про колір, поверхню тощо).
3. (переносно) Похмурий, сумний, навіяний важкими переживаннями (про вираз обличчя, погляд).
закопчений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відкинувшись у сідлі, однією рукою князь Іван піднімав з лиця на чоло біле сталеве забороло, а другу руку з темно-бронзовим, як закопчений лящ, продовгуватим щитом простягав трохи вперед і вбік, ніби хотів князя Василя-внука оборонити… Князь Василь прислухався: довкола князя Івана щось шелестіло й потріскувало — то його раму гриз шашіль, чи, може, коли він відкинувся у сідлі, в його спині щось хруснуло: ворухнувся півстоліття тому, а звук залишився… Князь Василь нагнувся, щоби пройти під щитом діда, й підійшов до портретів свого дядька і батька. Князь Іван мав двох синів — Михайла і Костянтина.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикметник () |