1. (розм.) Виникнути як питання, прийти на думку; замислитися про щось.
2. (заст.) Поставити питання самому собі; засумніватися в чомусь.
-
запитати
1. Звернутися до когось із запитанням, прагнучи дізнатися щось, отримати відповідь, висловити сумнів або з’ясувати справу.
2. (розм.) Викликати когось для бесіди, звіту або для того, щоб доручити щось, звичайно з відтінком офіційності або суворості.
3. (перен., розм.) Піддати випробуванню, перевірити чиїсь знання, здібності або міцність чогось.
4. (заст.) Попросити, вимагати щось, зокрема просити призначити ціну за товар.
-
запитання
1. Мовна одиниця, що виражає звернення з метою отримання інформації, зазвичай оформлена граматично як питальне речення або має інтонацію запиту.
2. Конкретна проблема або тема, що потребує вивчення, розгляду, обговорення або вирішення.
3. Офіційне звернення, вимога або прохання, висловлені в письмовій або усній формі до уповноваженої особи чи органу для отримання відповіді, роз’яснення чи вжиття заходів.
4. Сутність або предмет, що є об’єктом сумнівів, вагань або невизначеності.
-
запитаний
1. Такий, що стосується або належить до Запіття — історичної місцевості на Волині, відомої завдяки однойменному середньовічному літопису.
2. Пов’язаний з “Запитаннями” — літературною пам’яткою у формі питань і відповідей (наприклад, церковно-релігійного чи дидактичного характеру).
-
запитальність
1. Абстрактна назва ознаки запитального; властивість, яка виражає запитання або потребу у з’ясуванні чогось.
2. У лінгвістиці: граматична категорія речення, що виражає його комунікативну функцію спрямовану на отримання інформації; одна з форм модальності.
-
запитально
1. У сполученні з дієсловами мовлення (наприклад, сказати, промовити, вимовити) — таким чином, що виражає питання або сумнів, з інтонацією, характерною для запитання.
2. У граматиці — як прислівник, що належить до питальних слів або виражає питальне значення (наприклад, питальні прислівники “чому”, “де”, “коли”).
-
запитальник
1. Розмовна назва знака питання (?) в українській пунктуації.
2. Рідкісне позначення питання, запиту або невідомої величини (наприклад, у таблицях, анкетах).
-
запитальний
1. Який виражає запитання або призначений для нього; що містить у собі запитання.
2. У мовознавстві: такий, що стосується питального речення або питального займенника (наприклад, запитальна конструкція, запитальні слова).
-
запит
1. Офіційна або службова прохання, вимога, звернення до установи, організації або посадової особи з метою отримання інформації, дозволу, документа або вжиття певних заходів.
2. У комп’ютерних технологіях та інформатиці — формалізоване повідомлення, спрямоване до інформаційної системи (бази даних, пошукової системи, сервера) для пошуку, отримання, зміни або обробки певних даних.
3. У бізнесі та менеджменті — виражений інтерес, звернення потенційного клієнта або партнера щодо товару, послуги або комерційної пропозиції.
4. У психології та соціології — суспільна або особистісна потреба, вимога, що формулюється як соціальне замовлення для певних дій, досліджень або створення продуктів.
-
записуючий
Який призначений для запису або виконує функцію запису (про пристрій, програму тощо).
Який здійснює запис, фіксує інформацію (про особу).