Словник Української Мови
1. Пристрій або технічний засіб, призначений для фіксації, збереження та відтворення інформації (звуку, відео, даних).
2. Особа, яка професійно або систематично робить письмові нотатки, фіксує події, дані (наприклад, протоколує засідання).
3. (Іст.) У давніх слов’ян та в Україні-Русі — особа, яка займалася складанням та написанням грамот, судових актів, літописних записів; писар.
1. Вносити свої дані до списку, реєстру, журналу тощо з метою реєстрації, участі у чомусь або отримання чогось.
2. Фіксуватися, закріплюватися на якомусь носії інформації (про звуки, зображення, події).
3. Залишати письмовий текст, помітку як свідчення своїх думок, почуттів або фактів (у щоденнику, блокноті тощо).
4. Приймати зобов’язання, оформлювати своє вступлення кудись (на роботу, навчання, до гуртка).
5. Отримувати певний образ, відбиток, відображення (перен.).
1. Фіксувати, занотовувати яку-небудь інформацію (думки, факти, спостереження тощо) на папері, в електронному вигляді або іншим способом для збереження та подальшого використання.
2. Вносити, реєструвати когось або щось у певний список, реєстр, документ з офіційною метою.
3. Зберігати звукову, відео- або іншу інформацію на відповідний носій (плівку, диск, жорсткий диск тощо) за допомогою технічних пристроїв.
4. Заносити музичний твір, мелодію на папері за допомогою нотних знаків; нотирувати.
5. Робити письмове посвідчення, оформлювати документ про який-небудь факт, правовідносини тощо (наприклад, записати дитину до школи, записати право власності).
Процес фіксування, збереження інформації (тексту, звуку, зображення тощо) на якомусь носії (папері, магнітній стрічці, цифровому пристрої) для подальшого використання.
Дія за значенням дієслова “записувати” — вносити, поміщати дані у певну форму чи систему обліку (наприклад, записування до журналу, до реєстру).
У музиці, кінематографії, звукотехніці — процес створення фонограми, відеозапису, фіксації виконання на носій інформації.
1. Такий, що можна записати, зафіксувати на якомусь носії інформації (звук, зображення, дані).
2. У комп’ютерній техніці — такий, на який можна здійснювати запис цифрових даних (про оптичний диск, флеш-пам’ять тощо).
Призначений для записування, фіксування інформації (звуку, зображення, даних тощо).
Такий, що здійснює процес запису (про пристрій, механізм).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “записка” — невеликий за розміром або короткий за змістом текст, написаний від руки, часто має неформальний, особистий характер.
2. (у комп’ютерній термінології, розм.) Невеликий текстовий файл або короткий цифровий запис, що містить стислу інформацію, нагадування або помітку.
1. Зменшувально-пестлива форма від “записник” — невеликий блокнот, книжечка або зошит для коротких записів, нотаток.
2. (у комп’ютерній термінології) Невелика програма або додаток, призначений для створення та зберігання текстових нотаток, а також сам файл із такими нотатками.
1. Невелика книжечка або зошит для записів, нотаток, щоденникових записів тощо.
2. (у комп’ютерній техніці) Програмний додаток або функція, призначені для створення та зберігання коротких текстових нотаток, часто вбудовані в операційну систему.
1. Призначений для записування, ведення записів або такий, у який щось записують.
2. Який завжди записує, фіксує щось або призначений для цього (про пристрій).
3. Який належить до офіційного запису, реєстрації або засвідчений таким записом.
4. У складі стійких виразів: такий, що є яскравим, типовим представником якоїсь (часто негативної) якості; завзятий, відомий (наприклад, *записний хвалько*, *записний лицемір*).