Словник Української Мови
Запирієність — стан, коли щось (наприклад, місцевість, територія) перебуває під контролем або впливом угруповання, яке очолює кримінальний авторитет (т. зв. “пірій”), що характеризується незаконною діяльністю, зокрема рекетом, незаконним обігом майна тощо.
Запирієність — наявність ознак або явищ, властивих середовищу, де домінують кримінальні структури (“пірії”), що супроводжується корупцією, порушенням законів та правопорядку.
1. (про людину) такий, що має родинні зв’язки з Пірієм, належить до його роду або сім’ї; споріднений з Пірієм.
2. (переносно, рідко) такий, що стосується творчості, ідей або спадщини Пірія (Петра Панча); характерний для його літературного стилю або світогляду.
1. Почати пірхати, тобто дихати часто та переривчасто, зі свистом або хрипінням, зазвичай через фізичне навантаження, хворобу дихальної системи або сильне збудження.
2. (У переносному значенні) Почати працювати з перебоями, нестабільно, зі скрипом (про механізми, пристрої).
1. Почати пірхати — робити короткі, різкі видихи через ніс, часто через фізичне навантаження, хворобу або сильне хвилювання.
2. Розпочати роботу з характерним звуком, схожим на пірхання (про механізми, особливо двигуни).
Запирханий (від дієслова “запирхати”) — такий, що почав погано дихати, засапався від втоми, швидкого руху або хвороби; з важким, хрипким диханням.
Запирханий — переносно: такий, що занепав, занедбаний, перестав працювати або рухатися (про механізм, пристрій); зношений, старий.
1. (про рідину) Розбризкуватися, розплескуватися у різні боки від сильного удару, падіння або іншого різкого впливу.
2. (перен., розм.) Почати швидко й емоційно говорити, ляпати, часто зі злістю або захопленням; вибухнути потоком слів.
1. (розм.) Почати пирскати, випускати рідину дрібними краплями або струменем; оббризкати когось, щось рідиною.
2. (перен., розм.) Почати швидко, емоційно та часто несвязно говорити, виголошувати щось; затараторити.
1. Замикатися зсередини, закривати двері на замок або засув, щоб унеможливити вхід.
2. Відмовлятися визнавати свою провину, відкидати звинувачення, заперечувати щось, що стосується безпосередньо себе.
3. (перен.) Відмовлятися від своїх попередніх слів, думок або обіцянок; відрікатися від чогось.
4. (перен., розм.) Спиратися, ґрунтуватися на чомусь, мати щось за основу.
1. Закривати на замок або засув, робити неможливим доступ до чогось; замикати.
2. Загороджувати вхід, вихід або прохід, перешкоджаючи руху; затикати, заступати.
3. Заперечувати, не визнавати висловленого звинувачення, відкидати свою провину; відпертися.
4. У техніці: фіксувати механізм у певному положенні, щоб унеможливити його самовільний рух.
1. Дія за значенням дієслова запирати — перешкоджати доступу, закривати на замок або засув; блокування входу чи виходу.
2. (переносно) Обмеження, позбавлення волі, свободи дій або можливості руху.
3. (техн.) Процес фіксації рухомих частин механізму в певному положенні для запобігання самовільному переміщенню.