Словник Української Мови
1. (про приміщення, простір) Такий, що закритий на замок або інший запірний пристрій; зачинений.
2. (перен., про людину) Неспілкувничий, замкнутий у собі, неохочий ділитися думками чи почуттями; відокремлений від інших.
3. (техн.) Призначений для закривання, фіксації у певному положенні (про деталь, механізм).
Запиральник — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
1. Зупинятися, припиняти рух або діяльність, часто на короткий час або вимушено.
2. Виникати, з’являтися як перешкода або причина зупинки; затримуватися через що-небудь.
3. Розмовне: залишатися десь на деякий час, зупинятися (наприклад, у гостях, у дорозі).
1. Зупиняти когось або щось, перешкоджати руху, примушувати зупинитися.
2. Робити паузу, припиняти дію або процес на певний час.
3. Затримувати, не давати вчасно здійснитися, переривати хід справи.
1. Рідкісне, застаріле позначення для розділового знака, який вказує на паузу в мовленні або відокремлює частини речення; кома.
2. У сучасній мові — загальновживаний синонім слова “кома”, що вживається переважно в розмовному мовленні або в контексті навчання для зручності.
1. Зупинитися, перестати рухатися або діяти, часто несподівано або на короткий час.
2. Випадково зачепитися за щось, наштовхнутися на перешкоду під час руху.
3. Перен. Виникнути, з’явитися як перешкода, затримка (про думки, почуття, мовлення тощо).
1. Зупинити когось або щось, перервати рух або дію, зробити паузу.
2. (переносно) Перервати чиєсь мовлення, втрутитися в розмову, завадити говорити.
3. (техн., спец.) Зафіксувати, закріпити щось у певному положенні, щоб запобігти рухові або зміщенню.
1. Робити короткі мимовільні паузи в мовленні, повторювати звуки або склади через порушення плавності мовлення; заїкатися.
2. Перен. Вагатися, зупинятися перед труднощами, відчувати невпевненість або сором при висловлюванні думки, виконанні дії.
3. Зачіплятися за щось, спотикатися ногою об перешкоду під час руху.
1. Різко зупиняти рух когось або чогось, хапаючи, зачіпляючи або перешкоджаючи; спиняти насильно.
2. Переривати мовлення когось, вставляючи свої репліки або зауваження; говорити, перебиваючи співрозмовника.
3. Робити короткі зупинки в мовленні через нерішучість, хвилювання або труднощі з вимовою; говорити неплавно, з заїканням.
4. (переносно) Заважати, ставати перешкодою у здійсненні чогось, гальмувати розвиток або перебіг подій.
1. (лінгв.) Синтаксична конструкція, що містить питання, або форма мовлення, яка виражає звернення з запитом про інформацію; питання.
2. (філос., лог.) Процес або акт постановки питання як форма пізнання, спосіб мислення, спрямований на отримання нового знання.
3. (заст., рідк.) Сумнів, вагання, нерішучість, особливо в моральному чи етичному контексті.