Словник Української Мови
1. Звертатися до когось із питанням, вимагаючи відповіді, пояснення, вказівки тощо.
2. Намагатися дізнатися, вивідати щось, ставити запитання з метою з’ясування чогось.
3. (у комп’ютерній термінології) Надсилати запит до бази даних, пошукової системи або іншої структурованого джерела інформації для отримання певних даних.
4. (застаріле) Викликати когось до суду, адміністративної установи тощо для з’ясування справи; допитувати.
1. Дія за значенням дієслова “запитувати” — звернення з питанням для отримання інформації, висловлення вимоги або з’ясування чогось.
2. (інформ.) Формалізований запит до інформаційної системи, бази даних або пошукової системи для пошуку, отримання або обробки певних даних.
3. (юр.) Офіційне звернення державного органу, установи або посадової особи до інших установ чи громадян для надання відомостей, документів або вжиття заходів.
1. Який перебуває під запитанням, розглядається або обговорюється; той, про кого чи про що запитують.
2. (У формальних контекстах, наприклад, анкетування, опитування) Особа, якій адресовані питання; респондент.
3. (У мовознавстві, зокрема в теорії актантів) Семантична роль учасника ситуації, на якого спрямовано мовленнєвий акт запитання або який є джерелом шуканої інформації.
1. Який стосується запитування, служить для запитування або містить запит.
2. У мовознавстві: який виражає запитання (про речення, конструкцію, частку тощо); питальний.
Властивість за значенням запитливий; прагнення до пізнання, вивчення чогось, допитливість.
1. З властивістю запитувати, здатністю ставити питання; допитливо, цікавлячись чимось.
2. (У мовознавстві) Про спосіб дії, що виражає потребу у відповіді на питання; питально.
1. Який багато запитує, цікавиться чимось; допитливий, цікавий.
2. Який виражає цікавість, зацікавленість (про погляд, вираз обличчя тощо).
1. (розм.) Почати пити алкогольні напої, зловживати ними; спитися.
2. (перен., розм.) Захопитися чимось надмірно, віддаватися чомусь без міри (наприклад, роботі, читанню).
1. Який має ознаки тривалого або надмірного вживання алкоголю; з ознаками алкоголізму.
2. Який став звичним, звичайним через частоту або тривалість; заяложений, закоренілий (переносно).
1. Множина від слова “запит” — формальні вимоги, прохання або звернення з метою отримання інформації, послуг чи ресурсів (наприклад, у контексті обробки даних, технічної підтримки або ділового листування).
2. У комп’ютерних технологіях — набір інструкцій або повідомлень, що надсилаються до системи, бази даних або сервера для отримання, зміни чи обробки певних даних.
3. У соціальних науках та маркетингу — сукупність виражених або прихованих потреб, очікувань або вимог цільової аудиторії, спільноти чи суспільства.