1. Який багато запитує, цікавиться чимось; допитливий, цікавий.
2. Який виражає цікавість, зацікавленість (про погляд, вираз обличчя тощо).
запитливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Його довгий, запитливий погляд спиняється на дівчині, його погляд ніби хоче пробратися в її мозок і довідатись там, викрити її таємницю. Дівчина під його запитливим поглядом якось ніяковіє, вона поволі звільняються з обіймів батька.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |