Словник Української Мови
Буква
1. Звертатися до когось із питанням, вимагаючи відповіді, пояснення, вказівки тощо.
2. Намагатися дізнатися, вивідати щось, ставити запитання з метою з’ясування чогось.
3. (у комп’ютерній термінології) Надсилати запит до бази даних, пошукової системи або іншої структурованого джерела інформації для отримання певних даних.
4. (застаріле) Викликати когось до суду, адміністративної установи тощо для з’ясування справи; допитувати.
Приклад 1:
Питати-запитувати полковника їм ні про що не хотілося, бо вони в сідлах сиділи й самі скарлючені, як знаки запитання. У білій рипучій тиші шляхтичі до Буйвіди вже під’їжджали, коли, випереджаючи їх, ззаду, з боку Могильова, на розпашілім коні випірнув вершник — у білім кожусі, без шапки, чорнявий, молодий, дужий хлоп.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Так само він готовий визнати, що була дуже труська дамба, і що був міст через якусь нетечу, що її переїжджаючи, єсть порядок запитувати: невже ж це Дінець? Ніхто з них не знає, що ця фраза ріднить їх з тією леґендарною бабою, яка, погостювавши в Харкові в кума, розповідала потім у доповіді про подорож — а доповідь ця відбувалася перед хатою на колоді, де вже багато було налузано насіння — сказала в своїй доповіді: «А в Харкові Дінець поганий!» І хоч оця баба і передбачала пишний проект провести в Харків Дінець — проект, почасти зреалізований фотографом Довбнею, бо фотограф Довбня, зробивши знимок Лопані, пофарбував її в усякі кольори, зробив утроє ширшою, намалював на ній пароплава, а над нею аеропляна і навіть, здається, чи нe пустив десь у береговій піні пухкеньку німфу в купальному костюмі — хоча баба це все передбачала, казавши, що в Харкові Дінець поганий, але подорожній ніяк би не згодився з тією бабою поріднитися.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”