Словник Української Мови
заподіятися — дієслово, вживане переважно в пасивних конструкціях або безособово для позначення причинення, завдання чогось (збитків, шкоди, образу, болю тощо), а також для вказівки на джерело, причину цієї шкоди. У сучасній мові часто має негативний відтінок.
заподіятися — (застаріле або діалектне) діяти, чинити, вчиняти щось; проявляти активність.
1. Завдати комусь, чомусь шкоди, збитків, неприємностей; спричинити щось негативне.
2. (заст.) Зробити, учинити, вчинити (якусь дію).
Заподіяння — дія за значенням дієслова “заподіяти”, тобто спричинення чогось, завдання чогось (зазвичай негативного: шкоди, збитків, болю тощо).
Заподіяння — результат такої дії, конкретна шкода, збитки або інший негативний наслідок, що були спричинені чиїмись діями чи бездіяльністю.
1. (про збитки, шкоду, зло тощо) Такий, що був спричинений, нанесений, завданий кимсь або чимсь.
2. (у спеціальному вживанні, зокрема юридичному) Такий, що є наслідком чи результатом протиправних, злочинних дій.
1. (рідко) Ставати причиною чогось, спричинятися, завдаватися (про негативні наслідки, шкоду, страждання).
2. (застаріле) Діставатися, відбуватися з кимось, траплятися (частіше про неприємні події).
1. Завдавати комусь, чомусь шкоди, неприємностей, страждань; причиняти зло.
2. (перен., рідк.) Викликати, спричиняти якісь наслідки, переважно негативного характеру (наприклад, збитки, втрати).
1. Дія за значенням дієслова “заподіювати” — спричинення, завдання чогось (переважно негативного, шкідливого), призведення до якихось наслідків.
2. (у філософії, зокрема в етиці) Вчинок, дія, що є причиною певних наслідків, за які суб’єкт несе моральну або юридичну відповідальність.
1. Який може бути заподіяний, завданий комусь або чомусь (переважно про шкоду, збитки, неприємності).
2. Який може бути спричинений, викликаний чимось (про дію, наслідок).
1. (розм.) Потрапити в неприємну, скрутну або небезпечну ситуацію; опинитися в халепі.
2. (заст.) Зазнати чогось, стати жертвою чогось негативного (наприклад, лиха, шкоди).
1. (заст.) Такий, що зазнав заподіяння, завданий, спричинений кимсь або чимсь.
2. (діал.) Завданий, нанесений (про удар, рану тощо).