1. (заст.) Такий, що зазнав заподіяння, завданий, спричинений кимсь або чимсь.
2. (діал.) Завданий, нанесений (про удар, рану тощо).
заподітий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Такий, що зазнав заподіяння, завданий, спричинений кимсь або чимсь.
2. (діал.) Завданий, нанесений (про удар, рану тощо).
Відсутні