1. (про збитки, шкоду, зло тощо) Такий, що був спричинений, нанесений, завданий кимсь або чимсь.
2. (у спеціальному вживанні, зокрема юридичному) Такий, що є наслідком чи результатом протиправних, злочинних дій.
заподіяний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
I почуття радості, що він живий, і прилив колишнього щастя, і гострий біль, заподіяний його зрадою, — все це вдарило їй в голову, схвилювало кров, зворушило гарячковим стукотом серце. Зворушення її було таке велике, що вона, втерявши сили, трохи була не урвалася з муру, коли б завчасу не вхопилась руками за високий зубець башти; але за хвильку вона вже передужала себе, — повними грудьми вдихнула свіжого морозяного повітря і позвала на підмогу собі охолонувший розум.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |