Словник Української Мови
Буква
Заподіяння — дія за значенням дієслова “заподіяти”, тобто спричинення чогось, завдання чогось (зазвичай негативного: шкоди, збитків, болю тощо).
Заподіяння — результат такої дії, конкретна шкода, збитки або інший негативний наслідок, що були спричинені чиїмись діями чи бездіяльністю.
Приклад 1:
— крикнув з місця Стах, і всі озирнулися на нього, зрозумівши так, що він не погоджується з останнім судженням доповідача, в якому йшлося про «заподіяння аграрних збитків самураям першого типу з причин катастро фічної відсутності останніх у верхніх шарах атмосфери». — Це неправда, — повторив Перфецький вже тихіше, майже пошепки, коли всі зашикали і зацитькали на нього.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”