1. Завдати комусь шкоди, неприємностей, спричинити лихо; накликати біду.
2. (розм.) Учинити щось, зробити (зазвичай про необачний, недобрий або шкідливий вчинок).
-
заподіватися
1. (рідко) Влаштовуватися, влаштовувати справи, досягати певного становища, часто з негативним відтінком через нечесність або хитрість.
2. (діал.) Опинятися в якомусь стані або ситуації, часто небажаної; потрапляти в біду, опинитися в скруті.
-
запоганюватися
1. Ставати брудним, забруднюватися, втрачати чистоту.
2. Переносно: морально чи духовно папсуватися, ставати гіршим, втрачати чесність, непорочність.
-
запоганювати
1. Робити брудним, забруднювати, псувати чистотою чогось.
2. Переносно: морально псувати, розбещувати, робити неправедним, безчесним.
3. Застаріле: псувати, пошкоджувати, робити непридатним.
-
запоганювання
1. Дія за значенням дієслова “запоганювати” — навмисне або випадкове забруднення, зіпсуття чогось, надання чомусь брудного, неохайного вигляду.
2. (перен.) Моральне або духовне падіння, розбещення, втрата чистоти; дія, що призводить до такого стану.
3. (спец., екол.) Процес втрати природних властивостей середовища (ґрунту, води, повітря) внаслідок антропогенного впливу; забруднення.
-
запоганитися
1. Стати поганим, зіпсуватися, занепасти морально або духовно.
2. Забруднитися, стати брудним, втратити чистоту.
3. (переносно) Втратити оригінальність, свіжість, стати банальним, шаблонним.
-
запоганити
1. Забруднити, зробити поганним, нечистим; випачкати.
2. Переносно: зіпсувати, осквернити, заплямувати (про репутацію, честь тощо).
-
запоганений
1. Який має ознаки поганого, зіпсованого, нечистого; забруднений, занечищений.
2. Переносно: морально розбещений, спотворений; зайнятий поганими думками або справками.
-
заповітритися
1. (про будівлю, приміщення) Насититися свіжим повітрям, провітритися.
2. (перен., розм.) Стати легковажним, нерозважливим, марнославним; запаморочитися від успіху, захопитися чимось.
-
заповітрити
1. (у будівництві) надати поверхні пористого матеріалу (наприклад, цегли, бетону, штукатурки) можливості вивільнити вологу, що міститься в його товщі, у повітря, залишаючи її відкритою для природного висихання протягом певного часу.
2. (переносно, розмовне) провітрити приміщення, наповнити свіжим повітрям; також — побути на свіжому повітрі.