Словник Української Мови
1. Який був взятий, перейнятий у когось, від когось або десь; позичений, запозичений.
2. Про мовні одиниці (слова, словосполучення, морфеми тощо): який перейшов з однієї мови в іншу внаслідок мовних контактів і культурного впливу; іншомовного походження.
1. (про мовні одиниці) переходити з однієї мови в іншу, ставати запозиченим.
2. (рідко, про явища культури, звичаї тощо) поширюватися, перейматися від інших народів, соціальних груп.
1. Брати щось у когось на певний час із зобов’язанням повернути; позичати.
2. У мовознавстві: брати мовні одиниці (слова, словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції тощо) з однієї мови в іншу.
3. Перенісно: перенимати в когось якісь ідеї, звичаї, способи діяльності, художні прийоми тощо.
1. Процес запозичення, отримання чогось на певний час або на постійній основі; позичання.
2. (У мовознавстві) Процес переходу елементів (слів, словосполучень, морфем, синтаксичних конструкцій тощо) з однієї мови в іншу, а також сам такий елемент, що перейшов; запозичка.
Запозирливість — властивість за певних умов відображати предмети, подібно до дзеркала; дзеркальність, відбивна здатність.
Запозирливість — здатність поверхні відбивати світло; блиск, полиск, глянець.
Запозирливість — переносно: здатність точно, без викривлень відтворювати, відображати явища, ідеї, характерні риси тощо.
1. (від дієслова “запозирти”) — так, що виражає зосереджений, пильний погляд; уважно, вдивляючись.
2. (переносно) — уважно, старанно, зосереджено (спостерігаючи, вивчаючи щось).
Який має звичку часто запозирювати, тобто дивитися крізь щілину, вузький отвір або підглядати.
1. (про тварин, особливо коней) Втрачати сили, худнути, слабшати через погане годування, виснаження або хворобу.
2. (переносно, про людину) Ставати кволим, немічним, втрачати життєву енергію; занепадати духом.
1. Брати щось у когось на певний час із зобов’язанням повернути; позичати.
2. Отримувати від іншої мови, культури, сфери діяльності та впроваджувати у власну (про слова, поняття, звичаї, технології тощо); запозичувати.
День, що передував позавчорашньому; три дні тому.