Значення
-
Процес запозичення, отримання чогось на певний час або на постійній основі; позичання.
-
(У мовознавстві) Процес переходу елементів (слів, словосполучень, морфем, синтаксичних конструкцій тощо) з однієї мови в іншу, а також сам такий елемент, що перейшов; запозичка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. запозичання, р. запозичання, д. запозичанню, з. запозичання, о. запозичанням, м. запозичанні, к. запозичання