Значення
-
(у будівництві) надати поверхні пористого матеріалу (наприклад, цегли, бетону, штукатурки) можливості вивільнити вологу, що міститься в його товщі, у повітря, залишаючи її відкритою для природного висихання протягом певного часу.
-
(переносно, розмовне) провітрити приміщення, наповнити свіжим повітрям; також — побути на свіжому повітрі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заповітрита, р. заповітрити, д. заповітриті, з. заповітриту, о. заповітритою, м. заповітриті, к. заповітрито