Словник Української Мови
1. Потрапляти кудись, опинятися в якомусь приміщенні або місці, часто з відтінком примусовості, обмеженості або небажаності перебування там.
2. Забиратися, залазити всередину чогось, ховатися в обмеженому, тісному просторі.
3. Перен. Потрапляти в якусь ситуацію, становище, яке обмежує свободу дій, зв’язує, ускладнює життя.
1. Поміщати когось або щось у замкнений, тісний простір; зачиняти, закривати в обмеженому місці.
2. Перен. Примушувати до перебування в якомусь середовищі, становищі або колі обмежених інтересів, позбавляючи волі, можливості розвитку.
1. Дія за значенням дієслова “запроторювати” — поміщення когось або чогось у тісний, замкнутий простір; ув’язнення, закриття в обмеженому місці.
2. (переносно) Обмеження свободи дій, думок або розвитку; втискання у вузькі рамки.
1. Потрапити кудись, опинитися в якомусь місці, часто небажаному, віддаленому або замкнутому.
2. Забратися, заховатися кудись, залізти в глибоке або важкодоступне місце.
3. Перен. Потрапити в складні, незручні або безвихідні обставини.
1. Засунути, затиснути щось у вузьке, тісне місце, закласти так, що важко дістати.
2. Перен. Відправити когось у віддалене, неприємне або незручне місце, часто позбавивши можливості звідти вибратися; заслати, упхати.
1. Дія за значенням дієслова “запроторити” — насильницьке поміщення когось у замкнутий, тісний простір або ворожу, несприятливу середу; ув’язнення, закриття.
2. Стан за значенням дієслова “запроторитися” — опинитися в замкненому, тісному просторі або в несприятливих, ізольованих умовах.
3. (переносно) Психологічний стан ізоляції, обмеженості, втрати свободи дій або думок.
Який перебуває у стані заточення, ув’язнення або примусового утримання в обмеженому просторі.
Переносно: обмежений у своїх діях, можливостях або проявах; той, що опинився у скрутному становищі.
1. Бути зафіксованим у протоколі, отримати офіційне документальне оформлення у вигляді протоколу.
2. Стати предметом офіційного документального фіксування (про факт, подію, дію, порушення тощо).
1. Скласти протокол, оформити документ про якусь подію, факт, правопорушення тощо, занотувавши відповідні відомості.
2. Перен., розм. Фіксувати, реєструвати щось у певній формі, часто з відтінком бюрократичності або формалізму.
1. Такий, що зафіксований у протоколі (офіційному документі, що відображає хід обговорення, судового засідання, дій чи подію).
2. Такий, що оформлений шляхом складання протоколу (офіційного акта) про правопорушення, адміністративне чи кримінальне.
3. Перен. Надзвичайно офіційний, сухий, формальний, що нагадує стиль протоколу (про мову, стиль викладу тощо).