Дисипуватися — (від лат. dissipare) розсіюватися, розходитися, зникати (про явище, стан, почуття тощо).
-
книговедення
Комплексна наукова дисципліна, що вивчає книгу як історично сформований і розвивається феномен у всіх його аспектах: історію, теорію, виробництво, розповсюдження та функціонування книги в суспільстві.
Сума знань про книгу, її природу, роль та місце в системі культури та комунікацій; теоретична основа для галузевих книгознавчих дисциплін (бібліографії, бібліотекознавства, видавничої справи тощо).
-
дисипувати
1. (у філософії, зокрема в схоластиці) Розглядати, обговорювати, детально досліджувати якесь питання, тему або положення, розчленовуючи його на складові частини для з’ясування сутності.
2. (застаріле або книжне) Вести наукову чи філософську дискусію, дебатувати; публічно обговорювати щось.
-
книго
1. (у складних словах) Перша частина складних слів, що вказує на безпосередній зв’язок із книгою, книжковою справою, книговиданням або книгознавством, наприклад: книговидання, книготоргівля, книгознавець.
2. (розм., заст.) Вживається як зменшувально-пестлива форма до слова “книга” у значенні невелика, кохана книжечка.
-
дисипаційний
1. (фіз.) Пов’язаний з дисипацією, що характеризує розсіювання енергії або речовини; такий, що призводить до незворотних втрат енергії системою (наприклад, через тертя, опір, тепловіддачу).
2. (перен., книжн.) Такий, що веде до розсіювання, поступового розсіювання, втрати чогось (наприклад, уваги, ресурсів, зусиль).
-
книгарня
Спеціалізований магазин або торговельний заклад, де продаються книги, періодичні видання, іноді канцелярські товари та сувенірна продукція.
Назва конкретного підприємства, мережі магазинів чи історичної установи, що займається книжковою торгівлею (наприклад, “Книгарня “Є””, “Книгарня “На Горизонті””).
-
книгар
1. Власник книжкової крамниці або книжкового складу; книготорговець.
2. Робітник книжкової торгівлі, який продає книги в крамниці.
3. Заст. Людина, яка багато читає, любитель книг; книжник, книголюб.
-
дисипативний
1. (у фізиці) Пов’язаний з дисипацією, що характеризується розсіюванням енергії або речовини; такий, що призводить до незворотних втрат енергії системою (наприклад, через тертя, теплопровідність, опір).
2. (у синергетиці, про систему) Відкрита та нелінійна, що обмінюється з навколишнім середовищем енергією або речовиною і здатна до самоорганізації, формування стійких структур у стані, далекому від термодинамічної рівноваги.
-
книга
1. Зшиті або скріплені разом аркуші паперу, пергаменту або іншого матеріалу з текстовим або графічним зображенням, що становлять єдине ціле за змістом і оформленням; твір друку (або рукопис) у такій формі.
2. Великий підрозділ у складі літературного, наукового тощо твору, що об’єднує кілька глав або частин.
3. Документ із записами, що реєструють певні факти, події, операції (наприклад, облікова книга, прибутково-видаткова книга).
4. У стародавніх та середньовічних державах — збірник законів, судових рішень (наприклад, “Книга законів”, “Книга права”).
-
дисимілятивний
1. (у фонетиці) Такий, що стосується дисиміляції — втрати подібності між двома однаковими або подібними звуками в межах слова або словосполучення.
2. (у біології) Такий, що стосується дисиміляції — розпаду складних органічних речовин у живому організмі з виділенням енергії.