Значення
-
Зшиті або скріплені разом аркуші паперу, пергаменту або іншого матеріалу з текстовим або графічним зображенням, що становлять єдине ціле за змістом і оформленням; твір друку (або рукопис) у такій формі.
-
Великий підрозділ у складі літературного, наукового тощо твору, що об’єднує кілька глав або частин.
-
Документ із записами, що реєструють певні факти, події, операції (наприклад, облікова книга, прибутково-видаткова книга).
-
У стародавніх та середньовічних державах — збірник законів, судових рішень (наприклад, “Книга законів”, “Книга права”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. книга, р. книги, д. книзі, з. книгу, о. книгою, м. книзі, к. книго
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘книга’ походить від праслов’янського *kъniga, яке, ймовірно, було запозичене з давньотюркських мов (пор. давньотюркське *küinig, *küinür ‘книга, письмо’). Спочатку воно означало ‘письмо, грамота’, а згодом набуло сучасного значення ‘книга’. Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, що свідчить про його давнє походження.