1. (у фізиці) Пов’язаний з дисипацією, що характеризується розсіюванням енергії або речовини; такий, що призводить до незворотних втрат енергії системою (наприклад, через тертя, теплопровідність, опір).
2. (у синергетиці, про систему) Відкрита та нелінійна, що обмінюється з навколишнім середовищем енергією або речовиною і здатна до самоорганізації, формування стійких структур у стані, далекому від термодинамічної рівноваги.