книго

[knɪɦo] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (у складних словах) Перша частина складних слів, що вказує на безпосередній зв’язок із книгою, книжковою справою, книговиданням або книгознавством, наприклад: книговидання, книготоргівля, книгознавець.

  2. (розм., заст.) Вживається як зменшувально-пестлива форма до слова “книга” у значенні невелика, кохана книжечка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. книга, р. книги, д. книзі, з. книгу, о. книгою, м. книзі, к. книго

Більше записів