Словник Української Мови
1. Історична назва найманих німецьких солдатів, які служили у військах Речі Посполитої та Московської держави в XVI–XVII століттях.
2. Морський термін: парні металеві або чавунні тумби (стовпи) на палубі судна або на причалі, призначені для кріплення швартових (причальних) канатів.
1. Втрачати схожість, ставати несхожим на щось або когось; робитися відмінним, переставати бути подібним.
2. У фонетиці: втрачати однаковість, переставати бути подібними (про сусідні або близькі звуки в мовленні).
1. (історичне) У середньовічній Німеччині та деяких інших країнах Європи — лицарський слуга, озброєний воїн, що супроводжував лицаря; згодом — найманий солдат піхоти.
2. (морське) Лита або зварна металева тумба (парна стійка) на палубі судна або на причалі для кріплення швартовних (причальних) канатів.
1. (біол.) Рідкісний термін для позначення планктону, що мешкає у придонному шарі води (бентосному планктоні), особливо в прибережних зонах.
2. (перен., гумор.) Жартівлива назва для людей, які пасивно “пливуть за течією” життя, не маючи чітких цілей або власних рішень; аналогічно до “зоопланктону” в соціальному контексті.
1. Стосований до дисимуляції, властивий їй; призначений для приховування, утаювання справжніх намірів, почуттів, стану або знань.
2. У медицині: такий, що стосується навмисного приховування хворим симптомів захворювання або симуляції здоров’я.
3. У психології та соціальних науках: такий, що описує поведінку, спрямовану на умисне створення хибного враження про себе з метою введення в оману.
1. Однопалатний законодавчий орган (парламент) держави Ізраїль, що складається зі 120 депутатів, які обираються на пропорційній основі.
2. Назва Великих зборів (Великого Собору) у Стародавньому Єрусалимі, які виконували функції верховного релігійного, судового та адміністративного органу в юдаїзмі періоду Другого Храму (приблизно з IV ст. до н.е. до I ст. н.е.).
1. Який не має симетрії; асиметричний.
2. У математиці, фізиці, техніці: такий, що не збігається з собою при певних перетвореннях, характерних для симетричних об’єктів (наприклад, при дзеркальному відображенні).
Кнеміди — у давньогрецькій міфології: німфи, які охороняли джерела та джерельну воду.
Кнеміди — у давньогрецькій міфології: одна з груп німф, що мешкали в печерах, гротах або біля джерел.
1. (У фонетиці) Такий, що стосується дисилабізму — фонетичного процесу, при якому дифтонг перетворюється на два окремі склади.
2. (У віршознавстві) Такий, що складається з двох складів; двокладний (про стопу, ритмічну одиницю вірша).
1. Кулінарний виріб з м’яса, риби або овочів, що являє собою невеликі круглі або овальні котлети, зазвичай зварених у бульйоні або на пару.
2. (у множині, розм.) Назва страви, що складається з таких котлеток, поданих з соусом або бульйоном.