Словник Української Мови
1. Невеликий заклад (часто пивний бар, кафе або ресторан), переважно з простою обстановкою та демократичною атмосферою, характерний для німецькомовних країн, особливо для Баварії та Австрії.
2. (Переносно) Про будь-який затишний, невеликий заклад громадського харчування або пиття, де відвідувачі почуваються вільно та затишно.
1. (у медицині) Пов’язаний із порушенням функції потових залоз, що супроводжується змінами в їхній секреції; стосовний до дисгідрозу.
2. (у дерматології) Характерний для дисгідрозу (дисгідротичної екземи), що проявляється висипанням глибоко розташованих дрібних пухирців на долонях, підошвах та бокових поверхнях пальців.
1. (історичне) Старовинна рукописна або друкована книга, часто великого формату та обсягу, що має художнє оформлення; фоліант.
2. (переносне значення, рідко) Велика, товста книга або важкий том.
3. (діалектне, західні регіони) Книга взагалі.
1. Пов’язаний з порушенням нормальної діяльності залоз внутрішньої секреції та балансу гормонів у організмі.
2. Зумовлений або викликаний такими порушеннями гормонального статусу.
Кмітуватися — діалектне дієслово, що означає збиратися, накопичуватися, скупчуватися (переважно про людей або тварин).
Кмітуватися — у деяких говірках означає метушитися, поспішати, клопотатися навколо чогось.
1. (у медицині та біології) що стосується дисгенії — погіршення спадкових властивостей організму внаслідок накопичення мутацій або негативного впливу середовища, що призводить до виродження популяції.
2. (у соціології та евгеніці) такий, що сприяє погіршенню генофонду популяції або суспільства через соціальні, культурні чи екологічні фактори.
3. (у побутовому вжитку) непривабливий, огидний, викликає відразу на візуальному чи естетичному рівні (наприклад, про вигляд місцевості, архітектуру).
1. Виявляти кмітливість, винахідливість; розумно та швидко орієнтуватися в обстановці, знаходити вихід із складних ситуацій.
2. Розумно та доцільно діяти, керуючись практичним розумом; виявляти спритність, здібність до практичної діяльності.
1. (у медицині, біології) Пов’язаний із дисгенезією; такий, що стосується порушення нормального розвитку органу, тканини або організму в цілому.
2. (у генетиці) Пов’язаний із погіршенням генофонду, накопиченням шкідливих мутацій у популяції, що призводить до зниження її біологічної якості та життєздатності.
Здатність швидко й правильно розуміти суть справи, схоплювати головне, знаходити вихід із складних ситуацій; кмітливість, дотепність, винахідливість.