Значення
-
(історичне) У середньовічній Німеччині та деяких інших країнах Європи — лицарський слуга, озброєний воїн, що супроводжував лицаря; згодом — найманий солдат піхоти.
-
(морське) Лита або зварна металева тумба (парна стійка) на палубі судна або на причалі для кріплення швартовних (причальних) канатів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кнехт, р. кнехта, д. кнехтові, з. кнехта, о. кнехтом, м. кнехті, к. кнехте