кнехт

1. (історичне) У середньовічній Німеччині та деяких інших країнах Європи — лицарський слуга, озброєний воїн, що супроводжував лицаря; згодом — найманий солдат піхоти.

2. (морське) Лита або зварна металева тумба (парна стійка) на палубі судна або на причалі для кріплення швартовних (причальних) канатів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |