Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.
2. (заст.) Дія за значенням «заїжджати»; приїзд, завітання кудись, часто з метою відпочинку чи ночівлі.
3. (спец., діал.) Місце, де заїжджають, зупиняються на відпочинок або ночівлю; заїзд, постоялий двір.
1. В’їжджати кудись багато разів або в’їжджати в різні місця, часто з метою відвідування, обслуговування тощо.
2. Розмовне. Втомлюватися, знемагати від тривалої їзди, подорожі.
3. Розмовне. Втрачати оригінальний вигляд, якість або форму від інтенсивного використання під час їзди (про транспортний засіб, дорогу тощо).
1. Прибувати кудись, заходити кудись, заїжджати (про транспортний засіб або про людей, які пересуваються на ньому).
2. Часто відвідувати когось або бувати десь, заїжджати з візитом.
3. (у спорті, спец.) У конярстві: підганяти коня, доводячи його до потрібної форми; тренувати, в’їжджати коня.
4. (перен., розм.) Систематичною працею, вправами доводити до втоми, знесилювати; також призводити до зношеності, поганого стану через інтенсивне використання.
5. (розм.) Заїжджаючи, зачіпати, заторкати когось або щось.
1. Дія за значенням дієслова “заїздити” або “заїхати”; прибуття, приїзд кудись, особливо для тимчасового перебування чи зупинки.
2. Місце, приміщення або споруда, призначені для в’їзду, тимчасової стоянки та обслуговування транспортних засобів (наприклад, готельний заїзд, поштовий заїзд).
3. У спорті (авто-, мото-, велоперегони) — окремий етап змагань, що складається з певної кількості кіл траси або з проходження дистанції з роздільним стартом учасників.
4. У будівництві та архітектурі — виступ, крило будівлі або окрема споруда, розташована перпендикулярно до основного фасаду, що утворює передній двір (подвір’я).
5. Застаріле значення: початок, вступ до чого-небудь.
1. Який приїхав з іншої місцевості, перебуває десь тимчасово, не є постійним мешканцем або місцевим.
2. Який стосується тих, хто приїхав з іншої місцевості, призначений для них або пов’язаний з їхнім перебуванням.
3. (У складі стійких виразів, напр. “заїжджий двір”, “заїжджий будинок”) — призначений для тимчасового проживання приїжджих, постоялий.
Про такий, що часто заїжджає кудись, регулярно відвідуючи певне місце (про людину, транспорт тощо).
Про місце (заклад, приміщення тощо), яке часто відвідують, у яке часто заходять або заїжджають.
1. (про тварину) Втрачати сили, худнути, ставати слабким через надмірну їзду або перевтому.
2. (переносно, про людину) Дуже втомлюватися, знесилюватися від тривалої, напруженої роботи або подорожей.
3. (розмовне) Занадто часто бувати десь, набридати своїми відвідинами.
1. Прибувати кудись на транспортному засобі, зазвичай ненадовго або з проміжною метою.
2. Заїзджати кудись по дорозі, роблячи зупинку або відвідування.
3. Рідко вживане значення: заїжджати когось або щось, тобто заважати руху, наїжджати.
Заїжджання — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
1. (діал.) Невелика закуска, перекус між основними прийомами їжі; те, що з’їдають на швидку руку.
2. (діал.) Закінчення, край чогось, що під’їдається або підточується (наприклад, кригою, водою).
3. (діал., перен.) Згубна звичка, шкідлива пристрасть.