Словник Української Мови
1. (про очі, погляд) набувати виразу живого, радісного збудження, іскритися від емоцій.
2. (перен., про мову, стиль) ставати яскравим, барвистим, наповнюватися емоційним чи образним змістом.
3. (техн., спец.) починати іскрити, давати електричну іскру; вступати в режим іскрового розряду.
1. (техн.) Викликати появу іскри, спричинити іскріння; також перен. — спровокувати різку, емоційну реакцію, конфлікт або оживити ситуацію.
2. (перен., розм.) Надати чомусь яскравості, виразності, гостроти або емоційного забарвлення.
1. (техн.) Процес утворення іскри або виникнення іскрового розряду в електричних пристроях, механізмах або при терті.
2. (перен., розм.) Раптове виникнення, спалах чогось інтенсивного, яскравого (наприклад, емоції, ідеї, конфлікту).
1. Почати іскритися, набути блиску, схожого на іскри; заблищати, заграти відбитим світлом.
2. Перен. Раптово виявити яскраві почуття, емоції, оживитися (про очі, погляд).
1. Почати іскритися, випускати іскри; набути блиску, схожого на іскри.
2. Переносно: раптово виявити яскраві почуття, емоції, оживитися; набути виразності, виблискуючи (про очі, погляд).
1. (про очі, погляд) Який набув виразу живого, радісного збудження, емоційного сяйва; засяяний іскрами захоплення, радості.
2. (перен., про мову, висловлювання тощо) Наповнений гостротою, дотепністю, жвавістю; яскравий і емоційно забарвлений.
1. Почати іржати (про коня або іншу тварину).
2. Перен. Розг. Гучно, різко засміятися; видати звук, схожий на іржання.
1. Почати іржати (про коня або іншу тварину, що видає схожий звук).
2. Перен. Розпочати голосно, різко або негармонійно сміятися, видавати звуки, схожі на іржання.
3. Перен. Про механізми, металеві предмети тощо: почати видавати скрипучі, різкі звуки, подібні до іржання, через відсутність мастила, іржу або зношеність.
Заіржавітися — діалектний варіант дієслова “заіржавіти”, що означає покритися іржею, набути іржавого нальоту внаслідок окиснення, здебільшого про метали.
1. Покритися іржею внаслідок окиснення (про метали або металеві предмети).
2. Переносно: втратити колишні вміння, навички або здатність до чогось через тривалу бездіяльність.