1. У християнстві — титул та ім’я Діви Марії, Матері Ісуса Христа, що вживається переважно в православ’ї та греко-католицизмі; Богоматір, Пресвята Діва Марія.

2. Назва ікони, що зображає Діву Марію з немовлям Ісусом (наприклад, Казанська Богородиця, Владимирська Богородиця).

3. Рослинна назва — народна назва кількох видів трав’янистих рослин, зокрема материнки звичайної (*Origanum vulgare*) та інших, які в народній традиції часто пов’язували з культом Богородиці та використовували в обрядах або лікуванні.

1. Пізнання Бога, пошук істини про Божественну сутність через релігійний досвід, молитву, вивчення Святого Писання та богословські роздуми; процес духовного наближення до Бога з метою зрозуміти Його волю, природу та відносини з людиною.

2. Розділ богослов’я або релігійної філософії, що вивчає можливості, шляхи та межі пізнання Бога людським розумом і серцем.

3. (У широкому сенсі) Глибоке внутрішнє, інтуїтивне відчуття присутності Божественного начала у світі та власному житті, що веде до духовного просвітлення.

1. Жінка, яка чинить опір Божій волі, противиться Богу або вчиняє гріховні вчинки; богоборка.

2. У переносному значенні: жінка, яка поводиться аморально, злісно або жорстоко, порушуючи загальнолюдські моральні норми.

1. Той, хто чинить опір Богові або його волі; людина, що діє проти релігійних заповідей та принципів.

2. У релігійному контексті — грішник, безбожник, богохульник; той, хто відверто виступає проти віри та церкви.

1. Людина, яка несе в собі Бога, сповнена Божої благодаті; праведник, святий.

2. Переносно: людина, яка є носієм високих духовних ідей або моральних ідеалів.

3. (Богоносець) Епітет, що вживається в християнстві стосовно всієї Церкви або окремих святих (наприклад, у молитвах: “Святий отче Миколає, Богоносче угодниче…”).

1. У християнській традиції — жінка, яка ненавидить Бога або відкидає його; богоборка, безбожниця.

2. У переносному значенні — жінка, яка вороже ставиться до релігії, церкви або всього святого; запекла противниця віри.

1. Той, хто ненавидить Бога, протиставляє себе Божій волі; безбожник, богоборець.

2. У переносному значенні: людина, сповнена злоби та ненависті до всього святого, доброго, морального.

1. Жінка, яка здійснює паломництво до святих місць з релігійною метою; жінка-прочанка.

2. Застаріла назва жінки, яка відвідує церкву, виконує релігійні обряди, проводить час у молитвах; побожна, набожна жінка.

1. Релігійна єресь, що виникла в Болгарії в Х ст. та поширилася на Русі, спрямована проти офіційної церковної ієрархії та обрядів; богомильство.

2. Загальна назва різних релігійно-містичних рухів та вчень, що відхилялися від офіційної церковної доктрини, часто з аскетичним та есхатологічним спрямуванням.

1. Жінка, яка присвятила себе служінню Богові, черниця, монахиня.

2. Комаха ряду Богомолових (Mantodea), що має характерну позу зі складеними передніми ногами, ніби в молитві; хижак, який живиться іншими комахами.

3. Рослина з родини Гвоздикових (Dianthus), відома як гвоздика богемська, гвоздика польська або божі ручки.