1. Жінка, яка чинить опір Божій волі, противиться Богу або вчиняє гріховні вчинки; богоборка.
2. У переносному значенні: жінка, яка поводиться аморально, злісно або жорстоко, порушуючи загальнолюдські моральні норми.
богопротивниця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |