богопротивник

1. Той, хто чинить опір Богові або його волі; людина, що діє проти релігійних заповідей та принципів.

2. У релігійному контексті — грішник, безбожник, богохульник; той, хто відверто виступає проти віри та церкви.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |