Борюкання — дія за значенням дієслова “борюкати”, тобто боротися, змагатися, докладаючи значних зусиль для подолання когось або чогось; важка, напружена боротьба.

Борюкання — важке, повільне пересування, переміщення когось або чогось із зусиллям, часто з перешкодами.

Борюкання — переносно: тривалий, напружений процес подолання труднощів, вирішення складної проблеми або внутрішньої боротьби (наприклад, борюкання із сумнівами, із хворобою).

1. Жінка, яка готує або продає борщ, зазвичай професійно (наприклад, у закладі харчування).

2. Велика каструля або інша посудина, призначена спеціально для приготування борщу.

3. Розм. Про жінку, яка вміє та любить готувати борщ, славиться своїм борщем.

1. Рослина роду борщівник (Heracleum) родини окружкових, звичайно великоросла, з потужним порожнистим стеблом і складними листками, часто використовувалась у народній кулінарії (наприклад, для приготування борщу) та медицині.

2. (переносно, розм.) Людина, яка дуже любить борщ або часто його їсть; знавець або любитель борщу.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “борщ”: невелика порція борщу, борщ у малій кількості або ж борщ, що викликає симпатію.

2. Рідкісна назва невеликої річки або струмка, що впадає в більшу річку (переважно у топоніміці Правобережної України).

1. Гаряча перша страва української кухні, основним компонентом якої є буряк, що надає їй характерного червоного кольору; готується на м’ясному, рибному або грибному бульйоні з додаванням різних овочів (капусти, картоплі, моркви, цибулі, томатів) та, як правило, заправляється сметаною.

2. Рослинна страва або холодний суп з обсмажених і потушених буряків, інших овочів та квасу, що є різновидом першого значення або його історичним попередником.

3. Розм. Про будь-який густий овочевий суп із буряком, схожий за складом або способом приготування на традиційний український борщ.

Борштанга — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.

Борштанга — технічний термін, що позначає спеціальний металевий стрижень або штангу, яка використовується в гірничій справі, будівництві або механічній обробці для кріплення, розширення отворів, як напрямна або інструмент для створення тиску.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “борець” — молодий, недосвідчений борець або хлопець, що нагадує борця своєю статурою, силою чи вдачею.

2. Рідкісна народна назва рослини з родини бобових, звичайно конюшини (Trifolium) або подібної трави, що використовувалася на корм.

3. У діалектах — невеликий пагорб, горбок, курган або підвищення в рельєфі місцевості.

1. Діалетна назва для бурчання, гуркоту, гуркотіння, що виникає від швидкого перекочування або пересування чогось важкого (наприклад, каміння, бочки).

2. Переносно — метушня, гармидер, шумна й безладніша рухливість, часто без видимої мети.

1. Історичний термін, що позначає систему обов’язкових натуральних повинностей селян на користь землевласника (пана, монастиря) у феодальній Україні, зокрема на території Галицької землі в XIV–XV століттях; відробіткова рента.

2. Власна назва села в Україні, що входить до складу Боринської селищної громади Турківського району Львівської області.

Фахівець, який на борту повітряного судна відповідає за технічний стан, контроль та управління роботою авіаційного обладнання, силових установок і систем під час польоту.