борування

[boruʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний термін, що позначає систему обов’язкових натуральних повинностей селян на користь землевласника (пана, монастиря) у феодальній Україні, зокрема на території Галицької землі в XIV–XV століттях; відробіткова рента.

  2. (Географія) –

    Власна назва села в Україні, що входить до складу Боринської селищної громади Турківського району Львівської області.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. борування, р. борування, д. боруванню, з. борування, о. боруванням, м. боруванні, к. борування

Більше записів