богородиця

1. У християнстві — титул та ім’я Діви Марії, Матері Ісуса Христа, що вживається переважно в православ’ї та греко-католицизмі; Богоматір, Пресвята Діва Марія.

2. Назва ікони, що зображає Діву Марію з немовлям Ісусом (наприклад, Казанська Богородиця, Владимирська Богородиця).

3. Рослинна назва — народна назва кількох видів трав’янистих рослин, зокрема материнки звичайної (*Origanum vulgare*) та інших, які в народній традиції часто пов’язували з культом Богородиці та використовували в обрядах або лікуванні.

Приклади вживання

Приклад 1:
Так само, насилуючи всякий контекст, заміняв він і якесь речення: «Поможе мені Богородиця» на «Поможе мені Бог». Де було надруковано: «Спокушає мене диявол», — там Лаговський читав для себе: «Надходять на мене спомини про минуле щастя» і т.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |