Словник Української Мови
Буква
1. Фахівець з богослов’я, вивчає та тлумачить релігійні вчення, догмати, священні тексти; теолог.
2. Учений, який займається систематичним дослідженням природи Бога, божественного та релігійних істин.
3. (У розширеному значенні) Людина, яка глибоко обізнана в питаннях релігії та віровчення.
Приклад 1:
Тепер «Йоан Богослов на Патмосі». Рудий хлопчина з пером і книгою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
рівноапостольного князя ВолодимираXXIX “Промова Філософа” – складний, великий і не зовсім однозначний щодо богослов’я вставний твір. (Докладніше про нього див: Никольский Н. Материалы для повременного списка русских писателей и их сочинений (X–XI вв.).
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
От богослов й почав: — А у вас чудо — не образи, панно Маріє! — Niczego sobie, — відказала Мася.
— Тютюнник Григорій, “Вир”