Словник Української Мови
1. У католицькій церкві — коротка молитва, яка читається священиком під час меси після читання Євангелія та проповіді; загальна молитва за певні потреби.
2. У західній християнській традиції — збір добровільних пожертв грошей або інших цінностей серед вірян під час богослужіння.
1. Стосовний до колегії (установа, орган управління), що належить до неї або пов’язаний з нею.
2. У Російській імперії: пов’язаний з цивільним чином (чин) VIII класу за Табеллю про ранги, що давав особисте дворянство; також — про особу, яка мала такий чин.
3. У Російській імперії: стосовний до деяких установ, що мали у своїй назві слово “колегія” (наприклад, колезький асесор, колезький реєстратор).
1. Бути родичем комусь, перебувати з кимось у родинних стосунках (зазвичай з наголосом на другому складі: дово́дитися).
2. Випадати на чиюсь долю, траплятися, ставатися з кимось (часто про щось небажане або вимушене).
3. (у безособовій формі) Виникати необхідність, бути змушеним щось зробити.
1. Ученька або випускниця коледжу (середнього спеціального навчального закладу).
2. Учасниця або прихильниця спортивного клубу, команди, товариства під назвою “Колеж”.
3. Жінка, яка належить до колегії (групи, об’єднання осіб з однаковими повноваженнями, зокрема в органах управління, суді тощо).
1. Приводити когось або щось до певного місця, стану або результату; спричиняти настання чогось.
2. Надавати логічні аргументи, докази або обґрунтування для підтвердження істинності якогось твердження, факту або теорії.
3. Доведенням (наприклад, у математиці, логіці) — послідовним логічним міркуванням встановлювати істинність теореми, гіпотези.
4. Діяти або говорити так, що це викликає у когось певний, часто негативний, стан (роздратування, відчай тощо).
5. (У побуті) готувати страву, напій до готовності, завершувати варіння, смаження тощо.
6. (Рідко) мати певне родинне зв’язок, походження (зазвичай у формах минулого часу: він доводиться мені братом).
1. Учень або вихованець колегіуму — середнього навчального закладу з гуманітарною освітою, що існував у Західній Європі та в Україні в XVI–XVIII століттях.
2. Учень або випускник Колегії Папської у Римі (Папської колегії), де готували священнослужителів для греко-католицької церкви.
3. Застаріла назва студента вищого навчального закладу, колегії (наприклад, Києво-Могилянської колегії).
1. Навчальний заклад середньої або вищої освіти в деяких країнах (наприклад, у Франції, Бельгії, Швейцарії), а також назва окремих факультетів у університетах Великої Британії та США.
2. У деяких країнах — назва вищих або середніх спеціальних навчальних закладів (наприклад, педагогічний, технічний, медичний коледж).
3. В історичному контексті — колегія, установу або орган колегіального управління в деяких державах (наприклад, виборний колеж).
1. Такий, що його можна доводити (наводити докази, аргументи для підтвердження істинності); який піддається обґрунтуванню.
2. (У логіці та філософії) Такий, істинність або хибність якого може бути встановлена шляхом логічного доведення на основі аксіом, постулатів або раніше доведених положень.
1. Навчальний заклад середньої спеціальної освіти, що готує фахівців переважно з прикладних питань (техніків, медичних сестер, вчителів початкових класів тощо) на базі базової або повної середньої освіти.
2. У Великій Британії, США, Канаді та деяких інших країнах — вищий навчальний заклад, що входить до складу університету або є самостійним, де здобувають перший ступінь вищої освіти (бакалавра).
3. У деяких країнах — середній або старші класи привілейованої приватної школи.
4. Назва деяких середніх спеціальних навчальних закладів в Україні до 2017 року, після чого вони були перейменовані на фахові коледжі або коледжі, що входять до складу закладів вищої освіти.
5. У широкому вжитку — будь-який колегіальний (колективний) орган, зокрема колегія міністерства, судова колегія.
Якість, що стосується доведення, призначений для доведення чого-небудь, що містить у собі доведення.