Словник Української Мови
1. (в антропології та етнографії) Такий, що стосується обмеження шлюбних зв’язків колом осіб лише всередині певної соціальної групи (роду, племені, касти, стани тощо); протилежне до екзогамного.
2. (в біології) Такий, що стосується запліднення всередині однієї популяції або групи організмів, без припливу генів ззовні; самозапліднюючий.
1. Спеціальний пристрій у вигляді металевої пластини, стрижня або троса, що встановлюється на транспортному засобі (наприклад, на локомотиві, трамваї, автомобілі спецпризначення) для збиття або відхилення перешкод, які можуть опинитися на шляху руху.
2. Робітник, який займається відбиванням гірської породи (відбійкою) у шахтах, каменоломнях або при проходженні тунелів.
3. Військовий термін: сигнал (звичайно сурмою або барабаном), що сповіщає про час відходу до сну в казармах або таборах; також — особа, яка подає цей сигнал.
Гемопротеїд — складний білок, молекула якого містить небелкову групу (простетичну групу) у вигляді гему, що включає іон заліза; до гемопротеїдів належать гемоглобін, міоглобін, цитохроми та деякі ферменти.
1. Відбійка — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Подільському районі.
2. Відбійка — технічний термін у гірничій справі, що означає процес руйнування гірської породи шляхом ударного впливу (наприклад, відбійним молотком) для її відділення від масиву.
3. Відбійка — у військовій справі та побуті — сигнал (зазвичай звуковий), що подається барабаном, дзвоном, сиреною тощо для оголошення про завершення дня, скасування тривоги або загального збору.
Ендовібратор — власна назва пристрою для вібраційного оброблення металевих виливків у ливарній формі (ендові) з метою поліпшення якості металу шляхом його ущільнення та видалення газів.
Гемопоетин — білковий гормон, що стимулює утворення еритроцитів у кістковому мозку; еритропоетин.
1. Сигнал (зазвичай голосовий, музичний або у вигляді удару в дзвін, барабан тощо), що сповіщає про закінчення часу для відпочинку, сну або про завершення робочого дня, особливо в колективних установах (казармах, таборах, інтернатах).
2. Військовий сигнал, що подається ввечері на закінчення світлого часу та наказ залишити вільне розташування, розійтися по казармах і готуватися до відбою (у значенні 1).
3. Перен. Завершення якоїсь діяльності, події; кінець чогось.
4. Техн. Дія за значенням дієслова «відбивати»; відколювання, відшаровування частин матеріалу (наприклад, штукатурки, бетону) від основної поверхні внаслідок механічного пошкодження, замерзання вологи тощо.
5. С.г. Прийом обробітку ґрунту, що полягає в подрібненні грудок зораної землі та вирівнюванні поверхні поля за допомогою відбійних борін або інших знарядь.
Відбуча — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області, належить до Великоолександрівської сільської територіальної громади.
1. (у медицині) Стосовний до гемопоезу — процесу утворення та розвитку формених елементів крові в організмі; кровотворний.
Ендоваскуліт — запалення внутрішньої оболінки (ендотелію) судин, що часто є складовою частиною системних васкулітів або виникає внаслідок інфекційних, аутоімунних процесів чи токсичних ушкоджень.