Словник Української Мови
1. У медицині — сукупність відомостей про стан здоров’я пацієнта, його життя та розвиток захворювання, отриманих шляхом опитування самого хворого та/або його оточення; історія хвороби.
2. У біології (заст.) — відсутність або втрата пам’яті, забуття; протилежне — катамнез.
1. У біології: тип метаморфозу, при якому личинка комахи (наприклад, жука) під час перетворення на імаго проходить стадію нерухомої лялечки, а доросла особина (імаго) значно відрізняється від личинки за будовою та способом життя.
2. У геології та мінералогії: процес або результат зміни кристалічної структури мінералу під впливом високих температур і тиску без зміни його хімічного складу, що призводить до утворення поліморфної модифікації.
3. У мистецтві (образотворчому мистецтві, кіно, літературі): прийом або техніка, що полягає в навмисному спотворенні зображення або форми, яке набуває правильних, впізнаваних обрисів лише при розгляданні з певного кута або за допомогою спеціального пристрою (дзеркала, лінзи).
1. (у мистецтві, зокрема в живописі та графіці) Створювати зображення, спотворене за певними математичними законами, яке набуває правильних, зрозумілих форм лише при розгляді під спеціальним кутом або за допомогою дзеркального відбиття (наприклад, циліндричного дзеркала).
2. (у біології) Піддавати анаморфозу — перетворенню, метаморфозу, при якому організм в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) набуває форм, властивих його предкам, або зазнає різких змін у будові.
3. (у геології) Піддавати гірські породи анаморфізму — глибинним змінам (метаморфозу) під впливом високих температур і тиску.
4. (у техніці, комп’ютерній графіці) Навмисно спотворювати цифрове зображення (растрове або векторне) за певним алгоритмом, наприклад, для створення спецефектів або подальшого відновлення його вигляду за допомогою спеціального програмного інструменту.
1. Філософський напрям або метод пізнання, що ґрунтується на розчленуванні, розкладі явища на складові елементи та їх подальшому вивченні; протилежність синтетизму.
2. У мовознавстві: властивість мови, що характеризується переважанням аналітичних засобів вираження граматичних значень (окремими службовими словами, порядком слів, інтонацією) над синтетичними (словозміною, словотвором); аналітичний стрій мови.
3. У літературознавстві та мистецтвознавстві: метод або стиль, орієнтований на детальне, послідовне розкриття, дослідження та зображення явищ, мотивів, характерів.
1. (у філософії, логіці) Який поєднує в собі аналітичний і синтетичний методи пізнання, міркування або дослідження; такий, що ґрунтується на аналізі та синтезі.
2. (у лінгвістиці) Про мову або мовні конструкції: Який має ознаки як аналітичного (де граматичні значення виражаються окремими службовими словами та порядком слів), так і синтетичного (де граматичні значення виражаються за допомогою флексій, афіксів тощо) ладу.
1. Процес встановлення аналогії між явищами, поняттями або предметами; міркування за аналогією.
2. У логіці та методології науки: метод пізнання, при якому на основі подібності об’єктів у одних ознаках робиться висновок про їхню подібність і в інших ознаках.
1. Встановлювати аналогію між явищами, предметами або поняттями; міркувати на основі подібності.
2. У логіці та філософії: робити висновок про властивості одного об’єкта на підставі його подібності до іншого; застосовувати метод аналогії.
1. Бути подібним до чогось, мати спільні риси або властивості, що дозволяє проводити порівняння; виступати аналогом.
2. (У логіці та методології науки) Бути предметом міркування за аналогією; встановлюватися шляхом виявлення подібності між явищами, предметами чи поняттями.
1. Представники давньогрецької філософської школи, що вивчала та систематизувала міфологічні перекази про богів, намагаючись знайти в них раціональне зерно та пояснити їх через природні явища або історичні події.
2. У ширшому значенні — дослідники, які застосовують метод аналогії для пояснення явищ, особливо в галузі міфології, релігієзнавства чи історії.
1. (про пристрій, систему) Який перетворює аналоговий сигнал (безперервний за часом і амплітудою) у цифровий (дискретний, представлений у вигляді чисел).
2. (про принцип дії, метод) Який поєднує або використовує як аналогові, так і цифрові технології, елементи або способи обробки інформації.