1. Філософський напрям або метод пізнання, що ґрунтується на розчленуванні, розкладі явища на складові елементи та їх подальшому вивченні; протилежність синтетизму.
2. У мовознавстві: властивість мови, що характеризується переважанням аналітичних засобів вираження граматичних значень (окремими службовими словами, порядком слів, інтонацією) над синтетичними (словозміною, словотвором); аналітичний стрій мови.
3. У літературознавстві та мистецтвознавстві: метод або стиль, орієнтований на детальне, послідовне розкриття, дослідження та зображення явищ, мотивів, характерів.