доводитися

1. Бути родичем комусь, перебувати з кимось у родинних стосунках (зазвичай з наголосом на другому складі: дово́дитися).

2. Випадати на чиюсь долю, траплятися, ставатися з кимось (часто про щось небажане або вимушене).

3. (у безособовій формі) Виникати необхідність, бути змушеним щось зробити.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |