Древослів

Словник Української Мови

  • змішувальний

    Прикметник, що означає призначений для змішування, поєднання або перемішування різних речовин, матеріалів або потоків в один однорідний склад.

    Стосується пристрою, механізму, апарату або конструктивного елемента, який здійснює функцію змішування (наприклад, змішувальний вентиль, змішувальна камера, змішувальний насос).

    У техніці та промисловості: такий, що забезпечує об’єднання кількох компонентів, середовищ (рідин, газів, порошків тощо) в гомогенну суміш шляхом механічного перемішування або іншого процесу.

  • змішний

    1. Який має зміш, тобто суміш різних елементів; складений з різних частин, неоднорідний.

    2. (У хімії, техніці) Такий, що утворюється або отримується шляхом змішування, сполучення різних речовин або матеріалів.

    3. (У математиці) Який містить як цілу, так і дробову частину; що складається з цілого числа та дробу.

  • змішатися

    1. Втратити чіткість, виразність, стати невиразним, невиразно окресленим (про контури, лінії, фарби тощо).

    2. Поєднатися, з’єднатися в одне ціле, втративши попередню окремість або самостійність (про різні речовини, елементи, групи людей).

    3. Втратити послідовність, чіткість, стати безладним, плутаним (про думки, почуття, звуки).

    4. Потрапити в незручне становище, збентежитися, розгубитися від ніяковості, здивування.

  • змішати

    1. Поєднати різні речі, субстанції або елементи в єдину масу, суміш або композицію, внаслідок чого вони втрачають свою початкову окремість.

    2. Перемішати, перемішувати щось для досягнення однорідності або рівномірного розподілу складових частин.

    3. У переносному значенні: поєднати, сполучити різні явища, поняття, почуття тощо, що зазвичай не поєднуються.

    4. Призвести когось у стан плутанини, збентеження, здивування; спантеличити.

  • змішаність

    1. Властивість за значенням прикметника “змішаний”; наявність у чомусь різнорідних елементів, компонентів або ознак.

    2. У демографії, соціології — характеристика населення певної території, що означає співіснування або поєднання різних етнічних, культурних, релігійних груп.

    3. У біології, лісовому господарстві — стан деревостану, утвореного двома або більше видами дерев.

  • змішано

    1. У спосіб, що передбачає поєднання, суміш різних елементів, явищ, ознак; неоднорідно, у змішаному вигляді.

    2. (У музиці) Про спів або виконання, в якому беруть участь одночасно чоловічі та жіночі голоси або дитячий та дорослий хори.

    3. (У спорті) Про змагання, в яких беруть участь одночасно чоловіки та жінки, або про команду, складену з представників обох статей.

  • змішання

    1. Дія за значенням дієслова “змішувати”; об’єднання різних речовин, елементів, явищ тощо в єдине ціле, внаслідок чого вони втрачають свою індивідуальність або чіткі межі.

    2. Результат такої дії; однорідна маса, сполука або комплекс, утворені з різнорідних частин.

    3. У біології та сільському господарстві: схрещування різних порід тварин, сортів рослин або мікроорганізмів для отримання гібридів з бажаними ознаками; гібридизація.

    4. У лінгвістиці: контакт та взаємовплив мов або діалектів, що призводить до появи нових мовних рис; також результат такого процесу.

  • змішаний

    1. Отриманий шляхом поєднання різних елементів, частин або речовин; комбінований, сполучений.

    2. Складений з представників різних категорій, груп або соціальних верств; неоднорідний за складом.

    3. (У біології, про ліси) Складений з різних порід дерев.

    4. (У спорті) До якого входять або в якому беруть участь представники обох статей (наприклад, змішана команда, змішаний парний розряд).

    5. (У хімії, фізиці) Про суміш, що складається з кількох різних речовин або фаз.

  • зміць

    1. (у фольклорі та міфології) Фантастична істота, чудовисько, що постає в уяві як страшний, потворний звір або велетень; втілення злих, ворожих сил.

    2. (переносно, розм.) Про людину, яка своїми вчинками, поведінкою викликає огиду, жах; жахлива, огидна людина.

    3. (переносно, розм.) Про щось дуже велике за розмірами, потворне або страшне на вигляд.

  • зміцнішатися

    Стати міцнішим, набратися сили, витривалості або стійкості (про організм, здоров’я, організацію, матеріал тощо).

    Стати більш міцним, затвердіти, набрати твердості (про матеріал, конструкцію, поверхню).

    Стати більш стійким, непохитним, утвердитися (про почуття, переконання, віру, владу, порядок).