Словник Української Мови
Який має властивість зміщувати або призначений для зміщення (переміщення) чогось з одного положення в інше.
У техніці: що стосується механізму або деталі, яка забезпечує переміщення, регулювання положення або передачу руху зі зміною напрямку чи величини (наприклад, зміщувальний важіль, зміщувальна вилка).
1. Властивість або стан того, що є зміщеним; зсув, переміщення відносно початкового положення (у фізиці, техніці, геометрії).
2. У психології та соціології — несвідоме переспрямування емоційної реакції, інтересу або уваги з одного об’єкта на інший, частіше більш безпечний або прийнятний.
3. У лінгвістиці — здатність мовних знаків позначати предмети та явища, відсутні в безпосередньому контексті спілкування або в часі й просторі.
1. Дія за значенням дієслова “змістити” — переміщення когось або чогось з одного місця на інше, заміна когось на посаді.
2. Порушення нормального положення, стану або функціонування чогось (наприклад, органів у медицині, деталей у механізмі, геологічних пластів).
3. У психології — захисний механізм психіки, при якому емоційна реакція або потяг переспрямовуються з первинного об’єкта на інший, більш безпечний.
4. У техніці та фізиці — векторна величина, що характеризує зміну положення тіла в просторі; переміщення.
5. У соціології та політології — зсув, зміна акцентів, переорієнтація (наприклад, зміщення політичного курсу, ціннісних орієнтирів).
1. Який має зміст, насичений значенням, важливий за своєю суттю (про мову, текст, вислів тощо).
2. Який виражає певну думку, ідею; значущий, ідейний (про творчість, мистецтво, літературу тощо).
1. Змінювати своє положення, пересуватися з одного місця на інше, зазвичай незначно або поступово.
2. Відхилятися від попереднього стану, норми, правильного положення або напрямку; зрушуватися.
3. Втрачати колишню посаду, становище, бути усунутим; звільнятися (розмовне).
1. Зсувати, переміщувати щось з одного місця на інше, порушуючи початкове положення.
2. Позбавляти посади, усувати когось від виконання службових обов’язків, займаної позиції.
3. У техніці — регулювати, змінювати положення деталі, вузла або показника приладу відносно вихідного стану.
1. (про людину) Втратити чіткість національної, культурної чи соціальної ідентичності, набути змішаних, невиразних ознак, асимілюватися з іншим середовищем, часто з негативним відтінком втрати власної самобутності.
2. (переносно, про мову, звичаї, поняття) Втратити чистоту, оригінальність, стати еклектичним, сумішшю різнорідних елементів.
1. Втратити чистоту раси, нації, стати змішаним у расовому або національному плані; перетворитися на метиса.
2. (перен.) Втратити виразність, чіткість, стати невиразним, змішаним (про мову, культуру тощо).
Зміщанілість — властивість за іменем Зміщаніло, що стосується особливостей характеру, поведінки або творчості, характерних для особи з таким прізвищем (наприклад, художника Івана Зміщаніла).
1. (Про людину) Який набув рис, властивих представникам міщанства; що став міщанином за світоглядом, поведінкою або способом життя.
2. (Перен., про явища, стиль тощо) Що набув характерних ознак міщанської культури, побуту або естетики; поширений серед міщанства.