Словник Української Мови
Буква
1. Поєднати різні речі, субстанції або елементи в єдину масу, суміш або композицію, внаслідок чого вони втрачають свою початкову окремість.
2. Перемішати, перемішувати щось для досягнення однорідності або рівномірного розподілу складових частин.
3. У переносному значенні: поєднати, сполучити різні явища, поняття, почуття тощо, що зазвичай не поєднуються.
4. Призвести когось у стан плутанини, збентеження, здивування; спантеличити.
Приклад 1:
Два хліби, два доми, два одяги, два види всього є, всього є по двоє, тому що є дві людини в одній людині, і два отц і – небесний і земний, і два світи – першородний і тимчасовий, і дві натури – божественна й тілесна, у всьому -всьому… Якщо ці обидва єства змішати в одне й визнавати лиш саму видиму натуру, то тоді -то буває справжнє ідолопоклоніння: і лиш цьому перечить свята Біблія, будучи дугою, що обмежує всю тлінь, і воротами, що вводять наші серця у віру богознання, в надію господньої натури, в царство миру й любові, у мир першородний. І оце -то є твердий мир – вірити й визнавати панівне єство і на нього, наче на непоборну твердиню, покластися й думати: “Живий господь Бог мій…” Тоді -то скажеш: “1 жива душа моя…” А без цього як тобі покластися на тлінну природу?
— Тютюнник Григорій, “Вир”